Із болотистої пащеки,
Що увібрала будній тлін,
Злинають лебеді, лелеки…
Лілейно-біла птаха тінь.
Вони покаялися всоте:
Безвірник, вбивця. Виріс хрест.
Крізь павутиння, хлань цейтноту
Зіп`є душа ясу небес.
На землю сходить з боку Овна.
Теплішає рідні поріг.
Та мить – гойдлива, безкоштовна –
За відпокутуваний гріх.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я вас , милый друг , не забыл . - Николай Зимин Вы помните ? Ночь на вокзале
Была так скучна и длинна .
Вы в светлом сидели зале ,
Напротив большого окна .
В тьме ночи носились звуки .
Я помню их не один ...
Прощайте же . Жму ваши руки .
С приветом к вам Н. Зимин.
